На війні, якої "не було"

...Внучку мій! Дідуньо твій Павло
у бою із кривдою загинув,
стоячи за неньку Україну
на війні... якої «не було».
Бабу при надії полишив -
батько твій Павло на нього схожий -
тА, йдучи з малям у світ ворожий,
доста надивилась чорних жнив!..
Вилюднів синок - Афганістан...
Чи ж могла селянка-мати знати,
де він є і як зарятувати
в час, коли, знеможений від ран,
син молився на її тепло?!..
Змовчала історія-фальшивка -
твій татуньо ледь ся не лишив там,
на війні, якої «не було».
Соколе!.. Й на вашій «невійні»
нівечаться долі непочаті.
Душі, призвичаївшись втрачати,
губляться: настане, а чи ні
час, коли впаде потворне тло
хижої брудної напівправди? -
щоб ніколи дітям не вмирати
на війні, якої «не було».

Тетяна Яровицина