Перша презентація нової збірки поезій у Центральній бібліотеці Солом’янки

Почну з традиційної цитати: "За доброю традицією перша презентація - у бібліотеках Солом’янки!" Хоча вже й не згадаю, як починалася наша дружба!))

...Доля моя приготувала мені у 2019 році цікавий кульбіт, і ось я вже ніякий не інженер, а бібліотекар, який постійно в духовному русі, житті для людей, навчанні і самовдосконаленні. Все, як я люблю.

Проте з першою презентацією й правда цікаво вийшло. Її ми планували у Центральній бібліотеці Солом’янки, коли я й гадки не мала, що мене занесе у драйвовий затишок бібліотек. Коли я вийшла на роботу, і чи не одразу з’явилася моя третя книжка "Я буду тінню твоєю, Світе!", я вирішила, що не варто зловживати службовим становищем і напланувала... щонайменше чотири презентації в інших знайомих бібліотеках. Однак почувши щире спантеличене: "Як це перша - і не у нас???", - вибачилася і виправилася. 

Проте, як працівник бібліотеки, напочатку дійства анонсувала старт акції "Автограф у доступі", яку виношувала останні пів року. Якщо коротко, то я довірила рідній бібліотеці найдорожче, що мала, - книжки своїх друзів, які тихенько собі стояли у домашній книжковій шафі. Запевняю, тепер їх читатимуть набагато частіше!

Звісно, поділилася із гостями історією народження цієї книжки. Запевнила, що не ставлю перед нею якихось надзадач. Просто планувала її максимально теплою і вдячною - як подарунок усім, хто втримав мій світ у 2018-му, і тим, хто тримає його досі.

Потім особисто та позаочі подякувала своїм подругам, причетним до створення цієї книжки - редактору Ірині Небеленчук, художниці Нелі Ульянич-Пінчук (автору портрета "Тендітна Сила"), дизайнерам Анні Семеновій та Наталі Патолі, які створювали стиль і затишок мого світу. 

Дівчата мої надзвичайно непосидючі й творчі. Крім читання віршів та долучення до світу української музики завдяки спеціальним гостям вечора - Ірині Озеровій та Ганні Корнєвій, ми переглядали на екрані ще й добірку картин Нелі, колекцію хусток власного виробництва та фотографій Ганни, вишиванки від Наталі.

Ще два слова про книжку. Так, вона особлива, не надто доступна і дорога. Але це мій Світ, який я мусила зберегти і подарувати людям. На жаль, це все, що я можу нині.

Повернімося до самої події очима бібліотекарів, які радо прийняти відлюдька-поета у свою велику родину:
"У бібліотеці на вулиці Освіти відбулася презентація збірки віршів Тетяни Яровициної "Я буду тінню твоєю, Світе!" 

У авторському виконанні звучали цикли родинної, соціальної й ліричної поезії, що чергувалися з фортепіанною музикою у виконанні ансамблю Ірини Озерової та Ганни Корнєвої.

Звучали твори зарубіжних композиторів: «Анданте-кантабіле» Джузеппе Тартані, «Слов'янський танець» (ля бемоль маж.) Антоніна Дворжака та твори українських композиторів. Український музичний світ представляли три п'єси із «Зимової сюїти» Олександра Іванька («Різдвяна полька», «Вальс новорічних іграшок», «Запорошенний шлях»); два романси Віктора Косенка «Старовинна пісня» та «На серці радості немає»; а також твори «До тебе» Віталія Філіпенка, «В народному стилі» Мирослава Скорика та «Серенада» Миколи Лисенка.

Був і несподіваний сюрприз від В'ячеслава Купрієнка - виконання двох нових пісень на слова поетеси.

У теплій родинній (на презентацію прийшли, друзі, близькі й колеги) атмосфері пані Тетяна під кінець зустрічі зізналася, що завжди приміряла (по-білому) мистецький і літературний світ, адже за фахом вона інженер-електрик, тому вважала, що може бути тільки тінню Світу Мистецтва. Ми переконалися, що Тетяна Яровицина - це справжня тендітна сила сучасної української Поезії...

Це було пронизливо щемко, вражаюче й чарівно. Ніжний голос авторки (підсилений мікрофоном) проймав до мурашок, коли йшлося про батька авторки. Кожен згадав своє... "

Щиро дякую усім, хто був зі мною цього вечора! Навіть Мишаськові, який тепер майже всюди там, де я, бо Академія безжурних наук - це на все життя! Звісно, ми із друзями знову імпровізували та дивували одне одного))

Щиро дякую журналісту Наталці Капустянській за розлоге інтерв’ю про мене в газеті "Культура і життя" (№1 від 17 січня 2020 р). Я не очікувала. 

Дякую літературознавцю та літературному критику Ярославу Карпцю, який був присутній на вечорі, за першу рецензію на новонароджену книжку.

Дякую колезі по перу Тетяні Лавинюковій за другу рецензію, вже з висоти жіночого досвіду (вона народилася днів за п’ять після цієї презентації)!

А також дякую друзям за їхні відгуки!