Ще буде час!

Ще буде час пробачити усіх,
побачити усе, що не побачив...
Ще буде час на радощі і сміх,
піднесення утішливо-дитяче!
Ще буде час обіймів, чистих сліз,
легких прощань з невигаданим болем,
щасливих кроків миру по землі,
веселок понад викупаним полем,
лелечого польоту навесні...

А раптом ні???

Чи буде час зробити перший крок
назустріч і... пробити серцем стіну?
Чи буде час затямити урок,
який довчити треба самостійно?
Чи буде час вклонитися до ніг
тому, ким плаче зболене минуле?
Чи буде час сказати, що не зміг,
і   т а к  сказати, щоб тебе почули???

Тетяна Яровицина