Що ти робиш зі мною, осене?!

Що ти робиш зі мною, осене?!
...Я ще мрію: простоволосою,
в літній сукні, ногами босими
йти по рідній святій землі,
милуватися в лузі квітами,
що дарує так щедро літо нам...
Та очима вже сумовитими
в небо дивляться журавлі.

Нещодавно мені наснилося,
що ти, осене, забарилася.
Та на ранок дерева вкрилися
ніжним золотом сивини.
Я люблю тебе, осінь, різною:
безтурботною, злою, слізною...
Та найбільше люблю я - пізньою,
і не бачу у тім вини!

Ти виблискуєш днями гожими,
на замріяну казку схожими -
осягнути ніяк не можу я
велич лагідну і німу...
Серце повниться хвилюваннями
від приходу такого раннього.
...Знай же, осене: до останнього
сукні літньої не зніму!

Тетяна Яровицина