Я, напевне, росту!

Я, напевно, росту!
Прагне сонця і світла гілля.
Вік живу, вік учусь,
а глибин осягнути не встигну...
Двадцять з'юрмлених літ
здивовижено дивляться, як,
прозріваючи, я
перечитую читану книгу.
О, навколосюжетні
школярські мої відкриття!
Цінувати красу
юнь спроможна лишень вибірково.
Чим не диво тепер -
ошелешено, мовби дитя,
я смакую глибінь
і мелодику рідного слова!
Всі незнані слова
обговорюю зі словником,
і зрина відчуття,
що ця книга у світі - єдина.
Щосторінки-рядка
розлучаюся із «язиком» -
і щаслива така,
мов зустріла потрібну людину!
Час прощання близький,
та без неї я - точно не я.
Кожен доторк очей -
в світ краси гарантована втеча.
Як її віддаси? -
ту, яка безумовно твоя,
аж до крику твоя!!!
...Ну і трішечки бібліотечна.