"Тендітна Сила" у Муніципальній галереї мистецтв

Несподівано для себе я стала першою героїнею творчого проекту "АВТОПОРТРЕТ, ДОМАЛЬОВАНИЙ ДРУЗЯМИ", автором якого є художник, історик, поет, мислитель Анатолій Горовий!

Дорогі мої люди!
Дякую вам, що зібралися вчора в «троєщинському середмісті» у Муніципальній галереї мистецтв, аби допомогти домалювати мій портрет напередодні одного з моїх дедлайнів))

Найперше дякую творчому подружжю Віталія Кобзаря та Марини Науменко, які приїхали підтримати мене аж із самісінького Ірпеня! Якщо я діставалася галереї півтори години, то навіть страшно уявити, скільки їхали вони.

Віталько і Маринко, я Вам щиро вдячна! Ви молоді, натхненні, у вас багато всього доброго попереду. А я, на жаль, перебуваю вже в тому віці, у якому сповна цінуєш щастя вирватись кудись із дому. Обставини бувають приємні і ні, але «обставляють людей» з геніальною спритністю. Тож маєте можливість - виривайтеся!

Віталія я вперше побачила на фестивалі «Мовою Серця» у Франківську. Знайомство з такими людьми по-доброму стрясає внутрішній світ. Пісні Віталія настільки мелодійні і всеосяжно-чуттєві, що хочеться заплющити очі і перетворитися на слух, що я власне і зробила. І схоже не тільки я.))

Такими ж дорогими моєму серцю є двоє Олександрів-віршотворців - Олександр Козинець Саша Кучеренко. Талановиті, світлі, харизматичні, цікаві і самобутні - вони (кожен по-своєму) мене щиро захоплюють. Дякую, хлопці, за наснагу!
Ну й дуже цікавим досвідом було читання віршів під дбайливий акомпанемент Олега Барабаша, та й приємно, однак, отримати у дарунок власний музичний портрет від живого композитора! Дякую, пане Олеже! Спасибі Синтезатору, що погодився з'їздити на край світу!

Про три-К та один-Б сказано, їдемо далі.
Моя творча посестра Юлія Вітранюк, з якою ми пов'язані декілька останніх (найважчих для нас і України) років, не підвела мене й цього разу і порадувала гостей своєю вродою і чарівним виконанням українських народних пісень. І знаєте, що приємно? Вони щоразу різні, досі невідомі мені! До всього це молоде дівча не відмовилося від власної мрії і вчиться на фольклориста.

Тепер про саму атмосферу дійства. Правильно сказав Віталій Кобзар, усе було досить НЕЗВИЧНО. Була ілюзія якоїсь телепередачі. Разом з тим, завдяки цілковитій імпровізації відчувалася якась довірлива камерність, майже домашній затишок, а також магнітно-мистецьке поле, створене вправною орудою одного з господарів Галереї мистецтв, художника поета тощо Горовий Анатолій та картинами його творчого побратима Михайла Горлового, виставка якого відкрилася напередодні. Нічогеньке співпадіння!)

Окрема подяка натхненнику дійства пану Анатолію за непередбачуваність процесу. Це саме те, що я люблю! Цікаво і почесно бути першою учасницею цього проекту. Почувалася кішкою, яку впустили у приміщення (і в душі людські) наводити енергетичний лад. Сподіваюся, на усі каверзні запитання достойну відповідь дала, і з поставленою задачею впоралася!

Дякую господині Галереї Ірині Решетняк. Дякую неперевершеному фотографу Ользі Суботінас за чарівні світлини!

Попри те, що Троєщина ще не привчена до подібних заходів, а мені особисто обставини не дозволили активно запрошувати гостей, ми таки добре провели час. Сподіваюся, внаступне організатори подбають про рекламу заходу заздалегідь, і в Галереї буде велелюдніше. Тим паче, що тепер ми з нетерпінням очікуємо на творчий портрет новоспеченого киянина Олександра Кучеренка. Пильнуйте, буде цікаво!