Вчителям

Школярство й я? Даруйте. Ні! Ні! Ні!!!
Я рву шаблони. Я люблю дороги...
Ох, не щодня траплялися мені
на цих дорогах справжні педагоги,
в яких не думка - Поклик, Марафон:
безпафосно, довірливо, по-свійськи
вручають Вогник, що уже - Вогонь,
такий високий, наче олімпійський!
Тобі нести священну ту красу!!!
Аж серце завмирає і не стукне...
Кортить гукнути світові: «Несу
Джерельце Знань! Гей, люди, хто наступний?!»
Хто б як від знань сховатись не волів,
ще є охочі з Вогником гуляти.
Я сонцесяйно дякую землі
за вас, мої найкращі Вчителі,
Учительки й малі Учителята.

Тетяна Яровицина