Він

Він трішечки-трішечки
схожий в житті на Бога.
Тебе не шкодує, бо
відає: зможеш все.
Та раптом що трапиться,
дружня його підмога
підхопить зненацька
і вкотре тебе спасе.

Уголос не судить
учинків твоїх, бо знає:
ми є неповторні,
сьогодні у нас одне.
Не квапить до пекла,
не ганить життєвим раєм:
«Смакує? Не гайся!
Бо скоро і це мине...»

Коли в тебе вірять,
ти кращий, ніж можеш бути.
І вище злітаєш,
і далі сягаєш, ніж
коли недовіра
лаштує буденні пута,
і заздрість щуряча
зжирає плоди.
«Облиш,

не сіпайсь на зайві
слова і химерні жести.
Іди і лікуй
зворохоблений сірий світ,
аби він повірив,
що дихаєш в ньому десь ти, -
далекий-далекий,
але незбагненно свій...

О, як небагато
розгледіти справжнє годних!
Ще менше - готових
підставити враз плече.
Проте, цінувати
оце нетривке «сьогодні»
всі вчаться у тебе.
І дружбі оте - за честь.

Твій погляд жагою
обпалює темні вії,
а в серці невтомному
завше буя краса.
Ти майже всесильний
у світлі його довіри.
І геть безпорадний,
якщо ти не віриш сам.»

Тетяна Яровицина