На видноті :)

Стоїть дівча у мокрих штаненятах
і сердиться: куди поділась мати?
Теплішають штанці... Дзюркоче мить...
А люди усміхаються затято,
від прикрощів не годні врятувати.
І я між них... Наздогад в голові:
це ж Я стою, обісцяна й незламна
чи Творами, чи ще недовіршáми -
і геть не знаю, що мені робить...
Якщо дитя чека, що скаже мама,
мені пече: «Що скаже білий світ?»