ВІРШІ. Дитинне

Рушаю на роботу.
Є втрати на борту:
відсутній звичний дотик -
мобілки не знайду.
Вертаюся додому...
Кишені всі «мац-мац»,
а доля невідома.
Похнюпилась: абзац.

В душі попід дахом
(будинок висотний, без ліфта)
живе сонцесяйна
маленька красуня Тетянка.
В очах її - вічне
кульбабково-лагідне літо,
яке вибігає
із рідного дому щоранку.
Веселим дзвіночком -
знайомими сходами - долі -
туди, де вирує
життя небуденно щасливе...
Дитя променисте
не знає жіночого болю