Він не хотів би, Мамо, Ваших сліз -
повірте сину! -
у запальному серці гадку ніс,
що Ви красива!
За цю красу і щастя йшов на страх...
За Вас, Матусю!
За світ гостинний в Маминих очах,
за велич в русі...
Сонце, дай мені світла,
простого тепла променистого!
Я не прагну нічого,
крім вдячності людських прозрінь.
Не важливо, якою
є маревна відстань до істини.
Вітре, дай мені волі
прожити життя у добрі.
Візьми мене - вірнішої не буде!
Невірних розібрали до зорі.
Подай води - в міжлюдді стільки бруду,
що деколи миліші й чагарі...
Торкма вивчай мою багатогранність,
відображайсь в її неваготі!
І зустріч цю, минущу непоправність,
прийми за (с)карб, найбільший у житті!
Не загуби - мене безмежно мало.
Коли ж любити ніяк - відпускай....
